Одна з небагатьох гарних (умовно) новин за 2022 рік – приріст викидів СО2 був меншим, ніж очікувалось, особливо враховуючи збільшення споживання вугілля для генерації електроенергії та опалення. Проте, це не перешкодило встановити новий негативний рекорд – 36,8 млрд т СО2 потрапило в атмосферу, що на 0,9% більше, ніж в 2021 році, за даними IEA[1].
Поширення зелених технологій, електромобілів та теплових насосів, одночасно зі зниженням промислового виробництва Китаю та Європи, допомогли стримати зростання викидів СО2, не дивлячись на влаштований рф енергетичний шантаж. Цікаво, що ЄС вперше отримав більше електроенергії від відновлювальних джерел (вітер та сонце), ніж від газу та атомних станцій[1].
Економічний розвиток часто супроводжується побічними ефектами, які приховують від нас такі традиційні мірила прогресу як розмір або динаміка ВВП. Екологія – одна зі сфер, що потерпають найбільше. Хоча зв’язок між зростанням добробуту та забрудненням не обов’язково має бути негативним, особливо для постіндустріального суспільства.
Істотне значення у цьому контексті є недопущення міцного зв’язку між зростанням ВВП та викидами СО2 в атмосферу. Важливо, що у 2022 році світ повернувся до попередньої тенденції зниження кореляції між цими показниками, після негативного прикладу 2021 року.
Звісно, найкраща практика – це дзеркальна динаміка, тобто коли зростання ВВП супроводжується зниженням викидів СО2, у розрахунку на жителя. Багато розвинених економік рухаються саме в такому напрямку, наприклад Німеччина.
Проте, Китай, Індія, Бразилія та низка інших великий та не дуже економік демонструють іншу тенденцію, що негативно впливає на загальносвітові показники[2].
За даними IEA, мешканці заможних країн у процесі життєдіяльності можуть продукувати у понад 10 разів більше викидів СО2 в атмосферу, ніж жителі бідних країн. Більше освітлення, опалення, транспортних засобів та подорожей. Проте, вищий рівень доходу дозволяє інвестувати в енергоефективність та екологічність. Ранніми адаптерами Tesla були не просто еко-активісти, а споживачі з високим рівнем доходу.
Звісно, навіть найзаможніші країни ще дуже далекі від вирішення нагальних екологічних проблем, як власних так і світу в цілому. Наприклад, розроблена IEA дорожня карта передбачає поетапне скорочення викидів СО2 до 2050 року – Net Zero by 2050: A Roadmap for the Global Energy Sector, але на цьому шляху ще забагато невизначеності.
Разом з імпортом продукції з Китаю країни Заходу імпортують і СО2 (якщо враховувати викиди при виробництві відповідних товарів), тому не дивно, що “фабрика світу” має найбільшу “вихлопну трубу”.
Джерела:
Hannah Ritchie, Max Roser and Pablo Rosado (2020) – “CO₂ and Greenhouse Gas Emissions”. Published online at OurWorldInData.org. Retrieved from: ‘https://ourworldindata.org/co2-and-greenhouse-gas-emissions‘ [Online Resource]
Comentários